ХАРЧОВА НЕПЕРЕНОСИМІСТЬ — це патологічні (хворобливі, зазвичай неалергічні) реакції окремих людей на ті чи інші харчові продукти, зумовлені індивідуальними особливостями організму, а не продуктами харчування, які для більшості людей є нормальною складовою повсякденної їжі. Непереносимість їжі проявляється у вигляді різних за етіологією та патогенезом хвороб або синдромів. Симптоми Х.н. різноманітні (від поширених і різного ступеня вираженості до рідкісних). Процес Х.н. невидимий, але він проявляється низкою захворювань. Виділяють такі види Х.н.: 1) ензимопатія, пов’язана з вродженим або набутим дефіцитом ферментів, які беруть участь у перетравлюванні та всмоктуванні харчових речовин; 2) симптоми непереносимості харчового продукту, пов’язані з гострими і хронічними захворюваннями органів травлення; 3) непереносимість продукту внаслідок негативної психологічної налаштованості; 4) непереносимість продукту через фізіологічну активність його компонентів.
Патологічні стани, пов’язані з недостатністю окремих ферментів (ферментопатія чи ензимопатія), є однією з найбільш поширених різновидів Х.н. Найбільшу небезпеку вони становлять у перші роки життя, коли формується тіло й інтелект дитини. Без своєчасної діагностики та лікування ферментопатії вони можуть призвести до затримки росту й розумового розвитку дитини, неврологічної симптоматики (епілепсія, параліч та ін.), частих застудних захворювань та інших небажаних наслідків для здоров’я. Найчастіше відзначають фенілкетонурію, галактоземію, гіполактазію, целіакію та ін.
Фенілкетонурія — спадкове захворювання, пов’язане з недостатністю ферменту фенілаланінгідроксилази, яка перетворює фенілаланін на тирозин (трапляється у ≈1 дитини на 7 тис. новонароджених). Хвора дитина, отримуючи з їжею фенілаланін, не здатна його перетворити на тирозин, тому відбувається накопичення фенілаланіну в крові, а також його перетворення на токсичні сполуки (фенілпіровиноградна, фенілмолочна і фенілоцтова кислоти), що призводить до тяжких ушкоджень нервової системи з подальшою затримкою розумового розвитку, які вже не піддаються лікуванню. Своєчасна діагностика і виключення фенілаланінвмісних продуктів з раціону дозволяє уникнути таких серйозних ускладнень.
Галактоземія — спадкове захворювання, пов’язане з порушенням діяльності ферментів, що беруть участь в обміні галактози (трапляється у 1 дитини на 70 тис. новонароджених). В організм дитини галактоза надходить зазвичай у складі лактози (молочного цукру). У кишечнику лактоза розщеплюється на глюкозу і галактозу, яка у здорових дітей далі за допомогою ферменту галактозо-1-фосфат-уридилтрансферази перетворюється на глюкозу і включається в обмін речовин. У хворих дітей цього перетворення не відбувається, і галактоза та її токсичні метаболіти накопичуються в організмі, викликаючи блювання, діарею, затримку росту, жирову інфільтрацію та цироз печінки, жовтяницю, помутніння кришталика. У ряді випадків відзначається крововиливи на шкірі та слизовій оболонці. Досить рано розвивається затримка психомоторного розвитку, що призводить до розумової відсталості. Профілактика ускладнень галактоземії спрямована на вилучення з раціону продуктів, які містять галактозу: молоко, кава, кавуновий, яблучний, апельсиновий соки, інжир, виноград, папайя, горіхи.
Гіполактазія (лактазна недостатність) характерна для людей азіатського, середземноморського і африканського походження, а також американських індіанців (трапляється у ≈1 людини з 10). У нормі лактаза розщеплює лактозу в кишечнику на глюкозу і галактозу, які далі включаються до загального обміну. Однак у багатьох людей з віком, унаслідок захворювань ШКТ та інших факторів, відбувається зниження активності лактази, що призводить до нездатності організму переробити всю лактозу, і тоді першочергового значення набуває метаболізм лактози бактеріями товстого кишечнику. Внаслідок цього розвивається типова клінічна симптоматика лактазної недостатності: метеоризм, діарея, біль у животі. З метою профілактики несприятливих ефектів при дефіциті лактази рекомендується зменшити добове споживання молока (не більше половини склянки), замінювати його на кисломолочні продукти, козяче молоко, безлактозні молочні продукти (спеціально виготовлені продукти з молока з попереднім розщепленням лактози), морозиво, сири. Можливе застосування ЛП, які містять лактазу. Можна порадити вживати молоко разом з іншими продуктами (напр. хлібом або кашею), що збільшить час його перебування в тонкому кишечнику та ймовірність розщеплення лактози ферментом лактазою.
Целіакія — Х.н. глютенових білків (клейковини). Клейковина є природним компонентом пшениці, жита, ячменю та продуктів на їх основі (клінічні симптоми целіакії відзначають у ≈1 людини із 200). Жінки хворіють у ≈2 рази частіше за чоловіків. В основі целіакії — патологія клітинного та гуморального ланок імунітету у відповідь на наявність глютенових білків (проламінів і глютенінів) у генетично схильних осіб. Унаслідок цього відбувається запальне ураження слизової оболонки кишечнику і порушення всмоктування харчових сполук. Ця форма ферментопатії у дітей проявляється нудотою, блюванням, діареєю, болем у животі, збудливістю і дискомфортом, затримкою показників маси тіла та росту. У дорослих непереносимість клейковини супроводжується хронічною діареєю, втратою маси тіла, здуттям живота, стомлюваністю та нездужанням. Поряд із цим імовірний розвиток залізодефіцитної анемії та дефіциту фолієвої кислоти. У ряді випадків целіакія виявляється у вигляді герпетиформного дерматиту, що є тяжкою шкірною хворобою із розвитком свербежу і пухирів. Висип зазвичай локалізується на ліктях, колінах і сідницях. Поряд із зовнішньою клінічною картиною у цих хворих спостерігається ураження слизової оболонки кишечнику (навіть за відсутності скарг пацієнтів). Вчасно нерозпізнана целіакія підвищує ризик розвитку ряду онкологічних захворювань ШКТ (аденокарциноми тонкої кишки і стравоходу чи орофарингеальної плоскоклітинної карциноми і неходжкінської лімфоми), аутоімунних порушень (цукрового діабету І типу, патології щитовидної залози, кардіоміопатії та ін.), остеопорозу, безпліддя жіночого (затримка менструацій, передчасна менопауза, аменорея) і чоловічого. Для профілактики небажаних наслідків хворим на целіакію рекомендується вилучити з раціону продукти, які містять пшеницю, жито, ячмінь і овес. З метою заповнення дефіциту рослинного білка, харчових волокон, заліза і фолієвої кислоти слід включати в дієту рис, кукурудзу, картоплю, достатню кількість овочів.
Також існує Х.н. алкоголю, яка пов’язана з нестачею ферменту ацетальдегіддегідрогенази, яка переводить продукт розпаду етанолу — ацетальдегід в ацетат. При недостатності цього ферменту ацетальдегід накопичується в організмі, призводячи до розвитку закладеності носа, підвищення частоти дихання та серцебиття, почервоніння шкіри, різкого зниження АТ, головного болю, дискомфорту в животі. Найбільш поширений цей різновид Х.н. у країнах Азії (Китай, Японія, Корея та ін.), де кількість чутливих людей сягає 50%.
До інших видів Х.н. належать реакції гіперчутливості при наявності в їжі гістаміну (сир, вино, риба — тунець, скумбрія), речовин із фармакологічною активністю (кофеїн). Велике поширення в харчовій промисловості харчових добавок зумовлює необхідність особливої уваги до їх здатності викликати реакції Х.н. Існує і психологічно зумовлена Х.н., коли реакція виникає на продукт, з яким колись (можливо, навіть у ранньому дитинстві) була пов’язана несприятлива подія. У цьому разі необхідне консультування у фахівців психіатричного профілю.
Гуліч М.П. Здоров’я людини: наукові основи харчування // Здоров’я України. — 2003. — № 62; Норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії (Наказ МОЗ України № 272 від 18.11.1999 р., К., 1999); Нутриціологія: Навч. посібник / За заг. ред. Н.В. Дуденко — Х., 2013; Швець О.В., Банковська Н.В. Проблеми нормування фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії // Проблеми харчування. — 2012. — № 1–2; Promoting a healthy diet for WHO Eastern Mediterranean Region: user-friendly guide — WHO, 2012.